Питання власності, реалізації особами своїх прав і захисту цих прав регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Законом України «Про власність» від 07.02.91 р. №697-XII (далі — Закон про власність) та іншими законодавчими актами. Здебільшого життєдіяльність так чи інакше пов’язана зі створенням і використанням матеріальних благ: ми вступаємо в майнові відносини. Щодня купуємо товари, реалізуємо результати своєї праці. Об’єктами власності можуть бути будинки, квартири, транспортні засоби, засоби виробництва та готова продукція, кошти, цінні папери й інше майно, а також результати інтелектуальної праці: твори літератури, науки, мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції тощо (статті 13, 41 Закону про власність). Відносини, пов’язані з інтелектуальною власністю, регулюються спеціальним законодавством: Законом України «Про авторське право і суміжні права» у редакції Закону України від 11.07.2001 р. №2627-III (далі — Закон), Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15.12.93 р. №3687-XII, Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.93 р. №3689-XII та іншими актами.

Цивільний кодекс України та Закон про власність регулюють:

- 1) майнові відносини;

- 2) особисті немайнові відносини;

- 3) особисті немайнові відносини, пов’язані з майном.

Наведемо приклад. Майнові відносини безпосередньо пов’язані з розподілом і споживанням матеріальних благ, таких як нерухомість, автотранспорт, товари тощо. Особисті немайнові відносини тісно пов’язані із самою особою та спрямовані на забезпечення і захист права на життя (ст. 27 Конституції України), захист честі й гідності (ст. 7 ЦК). Особисті права є невідчужуваними. Авторське право повною мірою належить до особистих відносин, пов’язаних із майном, і забезпечує свободу літературної, художньої, наукової та технічної діяльності (ст. 54 Конституції України). З одного боку, авторство визначає немайнове право — право автора на ім’я, оскільки лише творець може називатися автором; інші особи, які використовують результат його інтелектуальної праці, зобов’язані зазначати ім’я автора. З іншого боку, авторство надає автору майнові права: визначати порядок використання твору та отримувати авторську винагороду (гонорар). Особисті (немайнові) та майнові права авторів охороняються Законом (ст. 1).

Отже, результатом інтелектуальної діяльності є виникнення об’єктів інтелектуальної власності. До майна відповідно до Закону про власність належать речі, кошти та майнові права. Однак слід ураховувати, що поняття «майно» може вживатися і зі специфічними особливостями, наприклад «з метою оподаткування».

Відповідно до ст. 31 Закону майнові права можуть бути передані (відступлені) автором іншій особі повністю або частково, що має бути оформлено авторським договором. Згідно зі ст. 32 Закону використання твору допускається виключно на підставі авторського договору з автором.      

Авторський договір укладається в письмовій формі. Його істотними умовами є строк дії договору, спосіб використання твору, територія, на яку поширюється передане право, розмір і порядок виплати автору винагороди (гонорару). За бажанням сторін у договорі можуть бути відображені й інші умови. При цьому нотаріальне посвідчення авторського договору не є обов’язковим.