Відповідно до п.8 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі — ПКУ) за результатами діяльності протягом одного року з дня набрання чинності розділом III "Податок на прибуток підприємств" ПКУ (01.04.11) страховики, які отримують доходи відпровадження страхової діяльності, крім діяльності з виконання договорів довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", а також від діяльності, що не пов'язана із страхуванням, обчислюють та сплачують податок на прибуток таким чином: протягом звітного податкового року страховики щокварталу  сплачують податок за ставкою 3 відсотки суми страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, отриманих (нарахованих) страховиками - резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування,співстрахування та перестрахування ризиків на території України або за її межами; за результатами звітного року страховики розраховують розмір податку на прибуток, що обчислюється від оподатковуваного прибутку у порядку, встановленому ст.156 та пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ, але не сплачують його.

Що стосується подальшого періоду, то відповідно до п. 152.5 ст. 152 розділу ІІІ "Податок на прибуток підприємств" ПКУ податок, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, які провадять страхову діяльність,визначається в порядку, передбаченому ст. 156 ПКУ. Згідно з п. 156.1 ст. 156 ПКУ об'єктом оподаткування від діяльності страховика є прибуток від провадження його діяльності.

Для цілей оподаткування під доходом від страхової діяльності розуміється сума доходів страховика, нарахована протягом звітного періоду, зокрема, у вигляді винагороди за надання послуг страхового агента, брокера. Відповідно до пп.156.1.2 п.156.1 ст.156 ПКУ до витрат страховика відносяться витрати, нараховані при здійсненні страхової діяльності, у тому числі витрати на винагороди страховому агенту, страховому та перестраховому брокеру та іншим страховикам за надані послуги з виконання (супроводження) договорівстрахування та перестрахування. Отже, витрати на винагороди страховому агенту, страховому та перестраховому брокеру та іншим страховикам за надані послуги з виконання (супроводження) договорів страхування та перестрахування відносяться до витрат страховика, які зменшують оподаткований прибуток.

Тобто Виходячи із норм пункту 8 підрозділу 4 розділу XX Кодексу з 01.04.11 передбачено на перехідний період не зменшувати оподатковуваний дохід страховика, одержаний у вигляді страхових платежів за договорами страхування (перестрахування), на суми страхових платежів, сплачені за договорами перестрахування та на страхові премії страховим агентам та брокерам.

 

СтосовновідрахуваньперевізникампередбаченимПоложенням про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті (Затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Українивід 14 серпня 1996 р. N 959 ), з цього питання на теперішній час ні по Закону про оподаткування прибутком підприємств, ні по нормам Податкового кодексу ні по іншим підзаконним актам ніяких роз’яснень не має.

З одного боку ці відрахування можливо розглядати як відрахування із доходів і згідно правил бухгалтерського обліку не включати їх в базу оподаткування. Але існує велика вірогідність того, що контролюючі органи віднесуться к цьому питанню  фіскально, та будуть розглядати ці відрахування по аналогії  з сумами перестрахування- тобто не вилучати їх   з бази оподаткування.

 

З цього питання аудитор рекомендує звернутись за роз’ясненням до ДПАУ, а до отримання податкового  роз’ярення, у договорах з перевізником указувати що страхова премія страховика розраховується як різниця між отриманими від перевізника сумами та сумою відрахувань перевізнику на запобіжні заходи по цім договорам.

 

Незалежний аудитор -

сертифікований податковий консультант                                        А.О.Шевченко